Доплата за шкідливі умови праці

Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України (КЗпП), робота на підприємствах, в установах та організаціях має бути безпечною й нешкідливою.

Ця ж стаття зобов’язує гарантувати безпеку й нешкідливість роботодавця. Якщо окремим працівникам усе ж доводиться працювати у шкідливо-небезпечних умовах, їм потрібно за це доплатити (стаття 100 КЗпП). Перелік робіт, за які встановлюється доплата за шкідливі умови праці, визначає КМУ для кожної сфери діяльності окремо. Аби оцінити фактичний стан робочого місця працівника і встановити, чи потрібно йому доплатити, користуються Типовим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях і порядком застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватися доплати працівникам за умови праці, затвердженим постановою від 03.10.1986 № 387/22-78 (далі – Положення 387). Це положення містить розмір доплати за шкідливі умови праці у різних сферах діяльності.

Доплата за шкідливі умови праці встановлюється після атестації робочих місць. Для проведення такої атестації в установі створюють спеціальну експертну комісію за рішенням керівника, профспілки та служби охорони праці. Оцінивши реальний стан робочого місця, комісія відображає атестаційні дані в Карті умов праці на робочому місці (п. 1.2 Положення 387). За висновком комісії керівник видає наказ, яким затверджує перелік шкідливих робіт та розмір доплат за них. Цю ж інформацію має відображати додаток до колективного договору. Лише тоді доплата за шкідливі умови праці в установі буде правомірною.

Конкретний розмір доплати залежить від атестаційних висновків щодо робочого місця працівника. Його встановлюють у відповідному відсотку до окладу, передбаченому п. 1.6 Положення 387 (див. схему). Розмір доплати за шкідливі умови праці Доплата за шкідливі умови праці нараховується лише за період фактичної зайнятості працівника на роботі, яку за результатами атестації визнали шкідливою. п. 1.7 Положення 387).

Розмір доплати за шкідливі умови праці

Тож розраховуйте її у відсотках до окладу за фактично відпрацьований час. Не належить до фактично відпрацьованого часу: час щорічної та інших відпусток; період тимчасової непрацездатності; час законодавчо оформлених простоїв; зайнятість громадськими та державними обов'язками; період, протягом якого працівник перебував на іншій роботі за наказом керівника через потребу, яку не зазначили в колдоговорі; обідня перерва, коли її передбачає колективний договір. За цей час виплату за шкідливі умови не нараховуйте.

Пам’ятайте вимогу статті 31 Закону України «Про охорону праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР: заробітна плата працівника за повністю виконану норму праці повинна бути не меншою ніж мінімальна заробітна плата. Під час розрахунку розміру зарплатні працівника задля доплати до мінімалки, доплата за шкідливі умови праці не враховується. Її потрібно виплачувати «понад» суму мінімальної зарплати.

Головний державний

інспектор Управління

Держпраці у Полтавській області Л.Д.Тіхонова