Menu

Історична довідка с. Розбишівка

     На початок 2004 р. – 1399 жителів, 521 господарство.

     Відомостей про початковий період історії населеного пункту немає. Існує декілька легенд про походження села і його назви. Найбільш вірогідна версія: воно засноване селянами, які втікали у  важкодоступні місця, рятуючись від покріпачення, і яких шляхта іменувала „розбійниками”, „розбишаками”.

    Вважається, що село засноване у 17 ст. І згодом стало належати магнатові Вишневецькому. Воно значиться на карті французького інженера Гійома де Боплана / перша половина 17 ст./.

    Відомо, що на початку 18 ст. Воно належало сотнику Василю Чуйкевичу, потім – С.В.Рогозинському за універсалом гетьману І.Скоропадського. На володіння селом Рогозинський мав також жалувану грамоту Петра І.По генеральній ревізії і слідству 1764 р. значилося у першій Гадяцькій сотні Гадяцького полку. З 1781 р. відносилося до Конотопського, потім до Лохвицького, а згодом – до Гадяцького повітів Чернігівського намісництва. З 1796 р. – село Малоросійської губернії, з 1802 – Полтавської губернії.

    За переписом 1859 р. село значилося як власницьке і козацьке / 254 двори, 2116 жителів, 2 фабрики, мурована церква/.

    На час ліквідації кріпосного права / 1861 р./ належало Марії та Олександрі Оболенським, згодом – поміщику Родзянко. В 1894 р. маєток придбаний обуржуазненим поміщиком, інженером по будівництву залізниць Урсатієм О.Г., який володів ним аж до 1917 р. Урсатію належало більше 400 десятин орної землі, близько 100 десятин лісових угідь та пасовищ, 2 парові машини, 12 жаток, млин, декілька десятків коней, велика  кількість корів, овець, свиней та домашньої птиці. Обслуговували господарство батраки- поденники, керівництво на час відсутності власника здійснював управляючий.

     На 1900 р. у с.Розбишівка Сергієвської волості / Розбишівська волость  виділилася в окрему із Сергієвської після революції 1917 р./ діяла громада селян – власників , 496 дворів, 2562 жителі, 2 земські школи /1881 р.чоловіча і жіноча/, У 1910 – 544 двори, 3338 жителів, 2 парових млини.

     Радянську владу проголошено у січні 1918 р. Майже одночасно із сільською радою було організовано комітет незаможних селян на чолі з Шугаем Т.А. На початок 1921 р. КНС налічував уже 473 члени. Комнезам відав розподілом землі, хлібозаготівлями, надавав допомогу фронту та місцевим селянам, керував підготовкою і проведенням свят та інших урочистостей.

     Коли постало питання про конфіскацію землі та іншої власності Урсатія О.Г., він категорично відмовився зробити це  добровільно, за що був арештований і, за свідченням сучасників тих подій, незабаром був розстріляний каральними органами радянської влади.

    Утвердження радянської влади, як правило, проходило у жорстокій боротьбі з її противниками. Утворювалися і діяли селянські повстанські загони, які оцінювалися більшовиками як бандитські і антирадянські. Такі загони діяли і в районі с.Розбишівка /Коваля, Хрестового, Голобородька/. За відсутністю підтверджуючих архівних документів поки – що важко робити висновки про характер цих об’єднань, адже відомо, що в ті часи поряд із повстанським рухом існував і звичайний кримінальний бандитизм. Але достовірно відомо, що мали місце збройні сутички між вказаними загонами і представниками місцевої влади та селянами, що супроводжувалися втратами  з обох сторін.

     Зміцненню нової влади допомпгпла комсомольська  організація, утворенв в 1920 р. першими комсомольцями були Жепка О.І., Тарасенко Ф.Ф., Мандрила П.О., Лиходід І.П., Рудич Л.Д., Підвербний П.І.

     Першим кроком до колективного господарювання на селі стало створення споживчої кооперації, головою якої був обраний Жепка І.Ф. Крім того, на початку 1922 р. в Розбишівці діяла агрономічна сільськогосподарська школа. Наступний етап – організація у 1929 р. ТСОЗу / 15 дворів, голова Торяник П.Р./

     На кінець 1930 р. було повністю завершено процес  колективізації селянських господарств, утворено колгосп „ Перемога” / голова правління Кратенко І.Г./ Восени 1932 р. колгосп  „Перемога” був розділений на менші колгоспи :”Більшовик”, „ Новий шлях”, „Нове життя”, „Перебудова”. У 1937 р. ланка Шугай П.З. зібрала цукрових буряків по 450 ц з га, а ланка  Литовченко В.Г. – по 430 ц. За високі показники у вирощенні цукрових буряків та розвитку тваринництва колгосп „ Більшовик” був представлений на Всесоюзній сільськогосподарській виставці.

      Процес колективізації і становлення колгоспного ладу супроводжувався значними труднощами і втратами. Наслідки голодомору 1932 – 1933 рр. Тут не наводяться, так як матеріали про цей трагічний період знаходяться на стадії додаткового вивчення і узагальнення.

     Під час німецько - фашистської окупації / 20.09.1941 – 10.09.1943 рр./ гітлерівці вивезли на каторжні роботи до Німеччини понад 100 жителів села. Мали Місце розправи окупантів та полі ціанів над місцевим населенням. Тут загинув батальйонний комісар Батура К.І., який потрапив до села, виходячи з оточення після поразки військ Південно – Західного фронту восени 1941 р. Слід назвати епізоди з історії війни, який справив на жителів села незабутнє враження: 23.02.1943 р. на територію Розбишівка зайшов розвідувальний загін червоноармійців, частина якого була знищена фашистськими карателями, котрі мали переваги в силах.

    Наші земляки зробили вагомий внесок у Перемогу, сотні із них /286 чол./ - ціною власного життя. Серед героїв війни Крищенко Я.М. – гвардії старший лейтенант, командир артилерійської батареї, нагороджений орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни  І і ІІ ступенів, загинув у боях за Східну Прусію 17 квітня 1945 року.

     Після визволення села від німецько - фашистських загарбників люди своєю працює і патріотичними вчинками допомагали громити ворога. Так, наприклад, рід час збирання коштів на будівництво танкової колони Казанок Зінаїда зробила особистий грошовий внесок в розмірі 500 карбованців із власних заощаджень.

     Під час визволення Розбишівки від окупантів загинули 35 воїнів Воронезького фронту. Ексгумація поховань  здійснена до 20- річчя Перемоги, останки бійців перенесені до братської  могили в центрі села. Поряд із нею було споруджено пам’ятник землякам, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни, а згодом встановлені меморіальні плити із викарбуваними їхніми прізвищами та прізвищами воїнів – визволителів / прізвища 23 –х із них слідопитам, на жаль, встановити не вдалося/. Догляд за комплексом здійснює сільська рада та учні місцевої середньої школи. Це священне місце – місце поклоніння пам’яті  патріотів вітчизни, місце, де проводиться більшість сільських урочистостей, насамперед святкування для Перемоги.

   Під час відбудови  і подальшого розвитку народного господарства в селі було побудовано власну електростанцію, контору колгоспу та 17 інших будівель господарського призначення, декілька нових шкільних приміщень, амбулаторію, аптеку, понад 700 нових житлових будинків колгоспників. Підвищився рівень матеріально – технічного забезпечення колективного господарства, насамперед за рахунок поповнення машино – тракторного парку.

   Наприкінці 50- х років  розгорнувся рух за звання бригад і ланок комуністичної праці. У 1963 році таке звання було присвоєне  колективу свинотоварної ферми. Частина працівників сільського господарства була удостоєна високих урядових нагород за високі показники у розвитку тваринництва, наприклад Балашова О.І. / орден Леніна/. У цей період молодь села активну участь у кампанії по освоєнню цілинних і перелогових земель.

   З 1950 р. місцевий колгосп мав назву „Шлях до комунізму”. Згодом до нього були приєднані колгоспи „Більшовик” /1958 р./, „ Перше травня” / 1960 р./ Після проголошення незалежності України у господарстві відбувся ряд змін щодо його структури та підпорядкування: відокремлення самостійного сільськогосподарського комплексу „ Качанове”, реорганізація в КСП „ Світанок” / 1992 р./, створення філії агрофірми „ Полтава” / 2000 р./ , перетворення на ПСП „Розбишівське” / 2002 р./

        На даний час в селі працюють середня школа, школа – інтернат, дільнична лікарня, аптека, відділення зв’язку, Будинок культури, сільська  бібліотека, магазин споживчої кооперації та 2 приватні торгові заклади.

      Уродженцем с. Розбишівка є український патологоанатом Е.І.Чайка / 1902 – 1976 рр./: доктор медичних наук професор, заслужений діяч науки УРСР.

 

 

 

вгору