Домашнє насильство у нашому суспільстві, на превеликий жаль, продовжує своє існування. За офіційними даними протягом минулого року було зафіксовано більше 200 тисяч звернень щодо вчинення насильства в сім’ї до установ, що протидіють даному явищу. Така ж невтішна картина залишається і сьогодні.

Причини вчинення даного діяння можна поділи на два види: «відкриті» та «приховані». Під «відкритими» причинами мається на увазі пияцтво, вживання наркотичних речовин, стрес на роботі, запальний характер, прихована агресія чи образа. «Приховані» причини домашнього насильства носять психологічних характер і найчастіше пов’язані із засвоєною в батьківській сім’ї моделлю поведінки, патологічними (нездоровими) ревнощами, власним самоутвердженням, нереалізованими дитячими мріями та сподіваннями, психічними відхиленнями та захворюваннями, хронічним алкоголізмом та (або) наркоманією, різними релігійними чи політичними поглядами тощо.

Алкоголь, стрес, дратівливість — зазвичай лише поверхові, а не справжні причини жорстокості. Проте саме вони можуть стати індикаторами, які сигналізують про небезпеку.

Вчинення домашнього насильства – це непоодинокі випадки вираження переваги, яке являє собою відтворюваний цикл з декількох складових фаз:

• Фаза збільшення напруги – погрози жертві та намагання жертви «владнати» ситуацію чи протистояти кривднику;
• Фаза вибуху - інтенсивна насильницька поведінка. На цьому етапі постраждала особа все ще може продовжувати відбиватися. Проте згодом засвоює, що пасивність — найкращий спосіб зупинити насильство.
• Каяття - на цьому етапі кривдник просить пробачення, обіцяє, що це більше не повториться. Зрештою, рано чи пізно цикл відновлюється.

Вихід із ситуації для кривдника — взяти участь у корекційній програмі, відмовитися від алкоголю чи психотропних речовин. Для постраждалих — звернутися за допомогою.

Вищезазначене діяння у вигляді вчинення домашнього насильства породжує настання певних наслідків.

Насильство має наслідки не лише для жертви, але й для кривдника та для суспільства в цілому. Для жертви наслідки проявляються почуттям провини, замкнутості, низькою самооцінкою, відчаєм, небажанням жити, ушкодження частин тіла (переломи, каліцтво тощо).

Для кривдника настають наслідки правового характеру. В Україні відповідальність за домашнє насильство передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

За перший випадок домашнього насильства передбачене адміністративне покарання: штраф 170-340 грн., 30-40 годин виправних робіт або до тижня арешту.

Повторне вчинення домашнього насильства протягом року карається трохи жорсткіше: штраф (340-680 грн.), 40-60 годин виправних робіт або 15 діб арешту.

До кримінальної відповідальності можуть притягнути, якщо кривдник не зупинився після двох адміністративних стягнень і знову потрапив у поле зору поліції. Тоді порушнику загрожують громадські роботи від 150 до 240 годин, арешт до 6 місяців або обмеження волі до п’яти років чи позбавлення волі до двох років.

 

Куди звертатися у випадку домашнього насильства?

• 102 ? Національна поліція України;
• 15-47 ? урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства;
• 116-123 або 0 800 500 335 ? Громадська правозахисна організація «Ла Страда»;
• 772 або 0 800 500 225 ? Національна дитяча гаряча лінія;
• мобільні бригади Міністерства соціальної політики в регіонах;
• 0800 21 31 03 – контакт –центр системи безоплатної правової допомоги

Нагадуємо, що за отриманням юридичних консультацій та роз’яснень, Ви можете звертатися до відділу «Гадяцьке бюро правової допомоги» Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Гадяч, вул. Шевченка, 5, контактний номер телефону (05354) 3-25-05